Іван Васильович народився в багатодітній родині в селі Дібрівка Полтавської області. З дитинства мав хист до майстрування та будування, тому після закінчення місцевої школи із майбутнім фахом довгом не вагався. У Миргородському професійно-технічному училищі №44 опанував професію маляра-штукатура. Після випуску певний час працював у школі, а згодом був призваний на строкову військову службу. Повернувшись додому, займався улюбленою справою – працював на будівництвах.
«Колеги по роботі цінували дисциплінованого, старанного, відповідального і порядного майстра своєї справи. Друзі поважали за привітність, щирість і людяність. Івану пощастило зустріти своє кохання, створити сім’ю, в якій у лютому 2022 року народилася чудова дівчинка Полінка. Попереду – багато планів і сподівання на щасливе життя. Не сталося. Мрії перекреслила клята війна», – розповідають у Миргородській громаді.
Із початком повномасштабного вторгнення Іван сам приєднався до війська, оскільки понад усе прагнув захистити свою сім’ю від ворога. Спочатку служив у роті охорони Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згодом став стрільцем 32-го окремого стрілецького батальйоні (в/ч А4020) ЗСУ. Від лютого 2023-го боронив Луганщину.
Поховали воїна на Алеї Героїв цвинтаря в місті Миргород. Посмертно Івану присвоєно звання «Почесний громадянин Миргородської міської територіальної громади».
У захисника залишилися батьки, дружина, донька, три сестри та брат.
