Євгеній родом з російського міста Щигри. Жив у місті Кременчук Полтавської області. У 1999 році закінчив Кременчуцьке вище професійне училище №7, здобув фах електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування третього розряду. У 2008-му закінчив Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління, де отримав спеціальність менеджера-економіста. Працював на Кременчуцькому заводі техвуглецю, де пройшов шлях від вантажника до майстра. Мав багато захоплень, понад усе любив спорт, зокрема, важку атлетику, часто виступав на змаганнях. Також захоплювався кулінарією, готував для сім'ї. Іноді міг виїхати порибалити.
Під час повномасштабної війни чоловік вирішив стати на захист України від ворога та приєднався до лав ЗСУ. Служив у 32-му окремому стрілецькому батальйоні. Обіймав посаду старшого розвідника відділення розвідувального взводу.
«Мій коханий був найбільш неймовірним і люблячим чоловіком. Він був сміливим, мужнім, добрим, життєрадісним, справжньою душею компанії, дуже любив готувати для своїх побратимів. Завжди допомагав усім, хто цього потребував. У нього були золоті руки. Женя був справжнім другом і побратимом, відповідальним працівником, міг впоратися з будь-якими труднощами. Мав багато планів на майбутнє, але, на жаль, не встиг втілити в життя. Мій чоловік віддав найцінніше – своє життя, щоб ми жили у вільній, незалежній країні. Він із честю та мужністю виконав обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишався вірним присязі, українському народові та Україні. Вічна шана і пам'ять всім, хто віддав своє життя за нашу Україну! Слава нашим Героям, які боронять та захищають Україну», – розповіла Наталія Філатова.
Поховали воїна на Алеї Слави Свіштовського кладовища у місті Кременчук.
В Євгенія залишилися батьки, сестра, дружина та донька.
