Мар'ян народився у місті Турка Львівської області. Закінчив професійно-технічне училище-інтернат професійної реабілітації учнів-інвалідів міста Самбора, здобув професію оператора комп'ютерного набору, секретаря керівника. Мав багато планів і мрій. Планував відкрити своє СТО. Любив слухати музику
Під час повномасштабної війни хлопець приєднався до лав Сил територіальної оборони ЗСУ, щоб захищати Україну від окупантів. Воював на посаді старшого стрільця у 103-й окремій бригаді ТРО.
«Мар'янчик був завжди із дуже щирою посмішкою, навіть в очах. Таким його всі і запам'ятали. Навіть у день загибелі, за словами побратима, він на штурм виходив з посмішкою. Він завжди був усміхненим і впевненим у собі. У розмовах з рідними щоразу казав, що все добре, щоб ми не переживали», – розповіла рідна сестра загиблого Яна.
«Сумна звістка знову сколихнула наше село. Ця вість стала потрясінням для всіх. За Волю України загинув Захисник – Мар’ян Галич! Справжній Герой і Українець. Це був завзятий хлопчина, справжній син матері. Син України. У нього були до болю чуйні і добрі очі, щира і відкрита душа, добре серце. З дитинства пам’ятаю, яким спокійним і чуйним він був! Щирі співчуття сім’ї. Ви виховали хороброго та мужнього сина! Наша гордість!» – написала Галина Ковташинець-Бугір.
Посмертно старший солдат Галич нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селі Карпатське на Львівщині.
Вдома на Мар'яна чекали тато Василь, мама Ганна, сестра Яна, брати: Юрій, Василь, Віталій і Богдан.
