Андрій народився у місті Самбір Львівської області. Закінчив Національний лісотехнічний університет. Був членом Національної скаутської організації України «Пласт», співзасновник 61-го куреня юнаків імені О. Тисовського. Під час підготовки до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року працював у ДП «Дирекція з капітального будівництва і реконструкції Міжнародного аеропорту «Донецьк». Був нагороджений почесною грамотою Кабінету Міністрів України за особистий внесок у підготовку об’єктів інфраструктури до фінальної частини чемпіонату. У 2014 році виконував обов’язки директора аеропорту. Засновник і директор товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг і проєктування». Любив волейбол та подорожі.
Із початком повномасштабного вторгнення Андрій став на захист України від російських окупантів. Його словами були: «Хто, як не я». Служив у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Був бойовим медиком.
«Моє серце померло разом із тобою... Я знаю, ти зараз в раю... бо в пеклі ти вже побував.
Не знаю, як житиму далі... але обіцяю Тобі, що буду сильною... якою ти завжди вважав мене, заради Тебе і наших дітей... Біль вище неба...», – написала дружина Оксана.
Посмертно солдат Ганкевич нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника на Личаківському кладовищі у Львові.
Вдома на Андрія чекали дружина і четверо дітей.
