Олександр Вікторович родом із села Мостове Миколаївської області. Жив у місті Миколаєві. З дитинства мріяв бути військовим, тому вступив до військового училища. Завершивши навчання, почав втілювати свою мрію у лавах Збройних Сил України.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював за свою країну в складі 56-ї окремої мотопіхотної бригади. Він був командиром стрілецького відділення у 37-му батальйоні. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.
«Мій кум був дуже порядною та чесною людиною. Всі, хто знав Олександра, кажуть, що таких людей, як він, один на мільйон. Він хворів на важку хворобу – рак легенів, та, попри протипоказання лікарів, виконував свій обовʼязок громадянина України, до останнього подиху був вірним своїм побратимам і державі», – розповіла Олена Нікора.
Похований воїн в рідному селі.
В Олександра залишилися мама, брати, рідні, друзі та побратими.
