Сергій народився 9 червня 1981 року в Маріуполі. Після школи здобув освіту за фахом слюсаря-дробометника робітничих валків у Маріупольському вищому металургійному професійному училищі. З 1999 року працював на комбінаті імені Ілліча в цеху холодної прокатки.
«Познайомилися в їдальні цеху холодного прокату. Я туди прийшла працювати касиром. Сергій привабив мене харизмою. А ще він був добрим і веселим, ласкавим і турботливим. Ми одружилися через чотири роки після знайомства, він уже тоді служив в армії. Разом виховували моїх двох доньок. Правда, через його завантаженість на службі бачилися ми рідко», – сказала дружина Наталія.
2 вересня 2019 року Сергій підписав контракт і долучився до 56-ї окремої мотопіхотної бригади в підрозділі зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. У 2020-му був відзначений нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Сергій 15 лютого 2022 року проводжав Наталію з маріупольського вокзалу на відпочинок у Карпати. То була їхня остання зустріч. З початком повномасштабної війни підрозділ Сергія був на полігоні на околиці, а згодом перебазувався на територію заводу імені Ілліча.
«Ми періодично спілкувалися телефоном. Він не хотів, щоб я хвилювалася, і тому нічого не розповідав про те жахіття, що коїлося в нашому рідному місті. Тільки казав, що кохає, і просив за нього не хвилюватися. Навіть не сказав, щозазнав поранень обох ніг. Вже згодом з’ясувалося, що Сергій потрапив на розтяжку поблизу комбінату Ілліча. Трохи відлежався у шпиталі та знову став у стрій. Звісно, що рани не загоїлися», – розповіла Наталія.
7 квітня вона чула голос чоловіка востаннє. А вже 12 квітня Сергій потрапив у полон.
«Наприкінці травня мені надійшло сповіщення від Червоного Хреста, в якому йшлося, що чоловік знаходиться у полоні. А у серпні прийшов лист від Сергія – писав, що живий та сподівається на скору зустріч з нами», – розповіла жінка.
«Він був дуже добрим і надійним. Завжди був готовий допомогти й підтримати нас. Хоча він нам не був рідним, але став ним і довів це не словами, а справами. Як може любити батько», – сказала молодша донька Альбіна.
Тіло захисника повернули 20 квітня 2023 року. За шість днів Сергія поховали на Алеї почесних поховань Героїв Лісового кладовища в Києві.
У нього залишилися дружина та дві доньки.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
