Володимир народився в місті Зборів Тернопільської області. Закінчив Західноукраїнський національний університет, ставши спеціалістом із фінансів і кредиту. Працював у компанії ПАТ «Добра Вода». У мирному житті любив риболовлю та футбол. Вільний від роботи час приділяв дружині та доньці, допомагав рідним і друзям.
Під час повномасштабної війни чоловік захищав свою країну у лавах 63-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Був заступником командира та начальником артилерії 55-го окремого стрілецького батальйону.
За мужність та відданість справі Володимира нагородили численними грамотами та подяками, а також відзнакою командира «За сумлінну службу» та хрестом «Честь і Слава».
«Володимир був відважним воїном українського народу, бездоганно та відповідально виконував обов’язки на бойових позиціях. Дбав про побратимів і рівень їхньої підготовки, організовував навчальні заняття для особового складу підрозділу.
Багато уваги приділяв самонавчанню, був обізнаним, комунікабельним. До його думки прислухалися і командири, і підлеглі. Він дбав про те, щоб було все необхідне для роботи та захисту життя воїнів. Говорив побратимам: «Я буду з вами до кінця!».
Володимир був людиною з великим серцем і незламною волею. Мужність, сміливість і відданість Україні стали прикладом для його побратимів. Він залишився взірцем справедливості, високого рівня відповідальності, незламності та патріотизму. Тому що ніколи не зупинявся перед труднощами, завжди був там, де найбільша небезпека, щоб захистити нас. Побратими кажуть, що було за честь пліч-о-пліч стояти разом із ним», – розповіла сестра воїна Тетяна.
Поховали Володимира на кладовищі в його рідному місті Зборів.
У захисника залишилися мама Галина, тато Іван, дружина Наталія, донька Вероніка, сестра Тетяна та племінник-похресник Іван.
