Микола народився в селі Угринів Львівської області. Здобув фах столяра-верстатника у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї. Одружився, жив із родиною у місті Червоноград. Працював за кордоном.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік був у Польщі. Відразу вирішив повертатися додому, щоб стати на захист рідної країни. Згодом став бійцем 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ДШВ ЗСУ. Обіймав посаду навідника-кулеметника.
«Коля був дуже розумний, добрий, хоробрий і сильний духом, він був красивим, мужнім і приємним у спілкуванні. Був добрим та веселим, мав багато друзів, був душею компанії, будував плани на майбутнє. Коли народився синочок (копія його), хотів для нього зняти зірку з неба, це був його всесвіт. Він був хорошим чоловіком, батьком і сином. Ніколи не тримав зброю в руках, на початку повномасштабної війни він добровільно записався до лав ЗСУ. Сказав: «Якщо я туди не піду, то вони прийдуть сюди, я цього не допущу, мушу вас захищати». Обіцяв повернутися... Не любив говорити про війну. Тримався сильним і завжди був на позитиві, але я відчувала, наскільки він змучений. Синочок був для нього всім, навіть набив собі тату його долоньки і ніжки. Тепер синочок цілує фото в татка на могилці, розмовляє з ним, приносить йому цукерочки. Хочу, щоб це був страшний сон», – розповіла дружина бійця Надія.
Поховали Миколу в селі Бендюга на Львівщині.
У нього залишилися батьки, брат, дружина, син і двоє дітей від попереднього шлюбу.
