Станіслав народився в селищі Нові Білярі Одеської області. Жив у місті Південне. Закінчив Южненську школу №1. Потім працював на Одеському припортовому заводі в залізничному цеху. Все життя захоплювався музикою. Грав на багатьох інструментах. Робив електрогітари власними руками. Крім цього, проводив експерименти з електрикою. Вдома мав навіть мінікотушку Тесли. Був успішним відеоблогером. Відео в Ютубі, як він робить токарний станок, набрало понад 20 тисяч переглядів. Він мав закінчити проєкт з токарним станком влітку 2022 року. Але не встиг.
У перший день повномасштабного вторгнення чоловік сам пішов до військкомату із прагненням стати на захист країни від окупантів. На службу потрапив до лав 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Воював на посаді командира стрілецького відділення.
«Станіслав був надзвичайно хорошим чоловіком та батьком. Він практично сам збудував будинок на дачі. Ми часто відпочивали там з дітьми. Крім того, на дачі він облаштував собі майстерні, де створював багато проєктів. Наприклад, він розпочав будівництво одномісного підводного човна», – розповіла його дружина Ольга.
Посмертно Годовенка Станіслава Анатолійовича нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Героя на кладовищі в місті Південне.
У захисника залишились мама, дружина, донька та син.
