Ігор народився 1 серпня 1987 року в місті Івано-Франківськ, де й проживав. Навчався у ліцеї №21, а потім вступив до наукового фізико-технічного ліцею, який закінчив із срібною медаллю. Змалку любив футбол, музику й математику. Успішно завершив навчання у музичній школі по класу акордеона.
У 2004 році став студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Навчався на факультеті кібернетики за спеціальністю «прикладна математика». Диплом отримав у 2009-му. Працював у міжнародних ІТ-компаніях.
На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, Ігор добровільно, не чекаючи на повістку, вистояв чергу, щоб записатися в ТрО. Служив у 78-му окремому батальйоні 102-ї окремої бригади територіальної оборони. У серпні 2022 року отримав поранення – його автівка наїхала на протитанкову міну. Після короткого лікування Ігор повернувся в стрій.
«Ми втратили не просто сина, втратили надійне плече, міцну опору, щирого порадника, цікавого співрозмовника, турботливого чоловіка і батька, чесного, відповідального громадянина… Абсолютно спокійний і виважений за характером. Він був свідомий того, що мусить захистити свою родину і не залишити війну для наступних поколінь, зокрема для синочка – найбільшої татової гордості і радості», – написала мати Олександра Іванівна.
Ігоря нагородили відзнаками «За честь і звитягу» та «За бойову звитягу». Йому присвоїли звання «Почесний громадянин Івано-Франківська».
Поховали воїна на Алеї Слави Івано-Франківського кладовища.
У захисника залишилися дружина, син, батьки та брат.
