Володимир Васильович народився в селі Монастирище Чернігівської області. Там закінчив загальноосвітню школу. Після – вступив до Ніжинського професійного аграрного ліцею, нині – ПТУ № 35. Отримав фах зварювальника. 30 років працював комбайнером і трактористом у ТОВ «Інтер». Любив полювання, очолював клуб єгерів у рідному селі, також обожнював рибалити.
24 лютого 2022 року чоловік долучився до територіальної оборони, а потім проходив службу на посаді командира бойової машини, командира механізованого відділення 118-ої окремої механізованої бригади. Захищав Україну спершу на Чернігівському та Сумському напрямках, а потім на Запорізькому.
«Володимир був прекрасним люблячим чоловіком і батьком, хорошим сім’янином», – розповіли про загиблого в Ічнянській міській раді.
«Удома він тримав техніку, і люди часто просили допомогти щось зробити в полі, то він радо погоджувався, завжди приходив на допомогу. Був товариським, комунікабельним, дружелюбним. Товаришів у нього було багато», – сказала дружина Інна.
Поховали Володимира на кладовищі в рідному селі.
У захисника залишилися дружина, син і донька.
