Михайло народився у селі Велика Білозерка Запорізької області. Навчався Дніпрорудненському професійному ліцеї, де опанував професію електрогазозварювальника. Після навчання певний час працював на шахті Запорізького залізорудного комбінату, був зварювальником. Любив футбол – грав у команді села.
У 2016 – 2019 роках служив за контрактом у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді, брав участь в АТО та ООС. У лютому 2021-го уклав наступний контракт із ЗСУ. Воював на посаді командира гармати у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар».
За час служби Михайло був відзначений такими нагородами: медаллю за звільнення селища Павлівка Донецької області, орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Посмертно воїна нагородили медаллю «За врятоване життя».
«Мій син був справжнім воїном, другом, побратимом. Багато теплих слів подяки я почула від його побратимів. Він врятував життя хлопцям, витягнув їх із поля бою – усі вони залишилися живі. А для мене він був найкращим сином… У житті Міша був веселим, добрим і надійним другом. Він був завжди за справедливість, захищав слабшого. Тому я не змогла втримати його вдома», – розповіла Світлана Гончаренко.
Поховали воїна на Алеї Слави Кушугумського кладовища у Запорізькій області.
У нього залишилися мама та четверо братів.
