Павло Васильович народився в селі Клекотів Львівської області. Після школи навчався у Олеському професійному ліцеї за спеціальністю «Готельно-ресторанний бізнес». Здобув професію адміністратора, агента з туризму. Певний час працював на кузні у Києві. У 2020-му пішов на строкову службу, а через рік підписав контракт із Збройними Силами України.
Хлопець служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Обіймав посаду навідника-оператора. З перших днів повномасштабного вторгнення разом із побратимами продовжував захищати рідну Україну від ворогів.
«Ми з Павлом провели дитинство разом, тож звістка про загибель була невимовно болючою. Про нього можна розказувати багато. Він був дуже хорошим братом і побратимом, веселим, компанійським, його сміх міг підняти настрій будь-кому. Я завжди могла звернутись до нього за допомогою чи порадою, знала, що він не відмовить і підтримає в будь-якій ситуації. Згадую, як востаннє він йшов на штурм, написав: «Юлька, я вас всіх люблю» і зранку не вийшов на звʼязок. Через декілька днів сповіщення про загибель, яке розбило мені серце…» – розповіла рідна сестра загиблого Юлія.
Посмертно молодий воїн нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Захисника поховали на Алеї Слави цвинтаря в місті Броди Львівської області.
У Павла залишилися брати: Євген, Олександр, Володимир і Назар; сестри Юлія та Марія. Батько Василь Горкуша загинув на війні у вересні 2022-го.
