Віктор Іванович народився в селі Михайлівка Сакського району АР Крим. Через деякий час переїхав на Хмельниччину в село Щиборівка, де закінчив школу. У 1991-1995 рр. навчався в Новоушицькому сільськогосподарському технікумі, там здобув професію техніка-механіка. Потім одразу пішов служити в армію. Після звільнення працював певний час за фахом. Одружився та переїхав до міста Хмільник Вінницької області, де прожив понад 25 років. У 2014-му його призвали на службу, та через пів року звільнили в запас. Працював автомайстром на СТО, де всі клієнти, друзі та знайомі цінували і поважали його як фахового майстра з золотими руками.
«Він дуже любив свою справу, обожнював ремонтувати машини, він ними жив! І ще одним його невеликим захопленням була риболовля, там він відпочивав душею... Любив подорожувати, завжди за кермом. Майже кожного літа поїздка на море – це обовʼязок перед собою і родиною, так він лікував своє тіло. Був завжди життєрадісний та з усмішкою на обличчі. Він дуже любив життя . І хотів, щоб його діти жили у вільній Україні!» – розповіла дружина бійця.
З початку повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, Віктор добровільно став до лав ЗСУ. Був направлений до роти охорони Хмільницького РТЦК та СП Вінницької області. Проходив службу на посаді старшого стрільця роти охорони. В квітні 2023 року потрапив в 54-ту окрему механізовану бригаду імені гетьмана Івана Мазепи. Там служив стрільцем-снайпером. Також на передовій був механіком і водієм евакуаційної машини, вивозив поранених.
Посмертно Герой нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Віктора в місті Хмільник на Вінниччині.
