Олег народився у селищі Депутатський, Якутія, РФ. Згодом переїхав до України на Черкащину, жив у місті Канів. Здобув фах моториста у професійно-технічному училищі, працював за спеціальністю до 2016 року як приватний підприємець. Любив займатися домашніми справами.
У 2016-2018 роках брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Мав статус учасника бойових дій.
Під час повномасштабної війни Олег з 5 березня 2022 року захищав Україну у складі 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас» 54-ї механізованої бригади.
Тіло Якута з поля бою евакуювати не вдалося, воно залишилося на тимчасово окупованій території. Щоб вшанувати пам'ять захисника, у Каневі на алеї біля пам'ятного знаку Захисникам України облаштована меморіальна табличка. Посмертно також Олег нагороджений почесною відзнакою Канівського міського голови «За заслуги перед містом Канів».
«Сказати хотілося б багато... 25 років разом прожили, є що згадати та розповісти... та серце розірване, нам його не вистачає як чоловіка, як батька… Проте, дивлячись на ці обставини, розуміючи, що це війна, я усвідомлюю для себе, що я дружина Героя, він для мене є Герой і для дітей він є Героєм України. Попри те, що Олег уродженець росії, він жив, працював, виховував дітей в Україні, він боронив Україну і життя віддав за Україну. Саме тому, що сім'я для нього була найдорожчим, у 2016 році Олег, не замислюючись, пішов в АТО, щоб захистити нас усіх, захистити країну, в якій живе його родина», – розповідає дружина Світлана.
«Від початку повномасштабного вторгнення батько дуже змінився, він чудово розумів, що відбувається, він переживав за усіх нас...» – згадує донька Анюта.
У Олега залишилися дружина, донька і син.
