Володимир народився в місті Маріуполь Донецької області. Закінчив місцевий механіко-металургійний коледж. Був майстром спорту України з водного поло. У 2020-му отримав диплом бакалавра Бердянського університету менеджменту і бізнесу. Наступного року закінчив магістратуру в Маріупольському державному університеті за освітньою програмою «Фізична культура», а потім долучився до ЗСУ.
«Понад 7 років Володимир працював водолазом на металургійному комбінаті. Був відзначений премією за впровадження пропозицій, спрямованих на зниження затрат та підвищення операційної ефективності. Влітку 2021 року підписав контракт із ЗСУ, служив у підрозділі спеціального призначення, – розповіла цивільна дружина Маргарита Юрчук. – Він дарував світло всім навколо. Був веселим, життєрадісним, завжди готовим підтримати та допомогти».
Під час повномасштабного вторгнення захисник боронив Україну в складі 73-го морського центру Сил спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого. Був оператором групи команди 3-го загону.
Підрозділ Володимира працював на Донеччині, Запоріжжі та Херсонщині.
3 грудня 2023 року під час бойового завдання у Кринках на Херсонщині Володимир Храновський загинув.
«Разом із побратимами він повертався з завдання і натрапив на ворожу розтяжку. На жаль, поранення в грудну клітину було смертельним», – пояснила Маргарита.
Володимира нагородили Почесною відзнакою «За оборону Миколаєва», медаллю «Ветеран війни», відзнакою Президента України «За оборону України», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Захисника поховали на Алеї Героїв у місті Буча Київської області.
У нього залишилися батьки, молодша сестра та цивільна дружина.
