Євген народився на Львівщині, в селі Верхнє Висоцьке. Закінчив Турківський професійний коледж. У 1987 – 1989 роках проходив строкову службу в Афганістані. У мирному житті працював майстром з різьбярства у Боринському ліцеї. На дозвіллі любив ходити до лісу, збирати гриби, співав у церковному хорі.
У березні 2022 року Євгена призвали до Збройних Сил України. У жовтні чоловіка перевели до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, яка виконувала бойові завдання на Запорізькому напрямку. У грудні 2022-го бригада вирушила обороняти місто Соледар. Там воїн отримав перше поранення, а 23 лютого 2023 року вже під час оборони Бахмута – друге.
Захисника нагородили нагрудним знаком «Срібний Едельвейс», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
«Мій тато був надзвичайно доброю людиною, завжди готовий допомогти кожному, хто цього потребував. Власним прикладом навчав мене співчуття, щедрості та людяності. Я завжди знала що мій тато справжній мужній чоловік, мій герой! Мій авторитет! Він мав загострене відчуття справедливості та був вірним патріотом своєї країни. Захисник своєї сімʼї та України. Без вагань пішов зупиняти ворожу навалу, сказавши: «Хто як не ми, хто як не я...Я син своєї неньки України», – розповіла донька Марія.
Поховали Євгена у рідному селі.
У нього залишилися дружина та донька.
