Андрій народився в місті Красногорівці Донецької області. Здобув вищу економічну освіту в НТУУ «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського». Працював на різних посадах. Останнє місце роботи – комунальне підприємство «Екосервіс». Обіймав там посаду заступника директора. Дуже любив подорожі. Вільний час проводив із сім'єю. Багато читав. Цікавився зброєю.
Коли в 2014 році почалася російсько-українська війна, приєднався до лав Збройних Сил України. У 2015-му брав участь в АТО як розвідник-спецпризначенець ССО. Бився з окупантами на Донеччині та Луганщині. Був поранений. Після демобілізації реалізовував проєкти з розробки, виробництва озброєння та боєприпасів для ЗСУ.
Відразу після початку повномасштабного вторгнення Андрій став на захист рідної землі та мирного майбутнього всієї країни. Служив у лавах Сил Спеціальних операцій ЗСУ. Був командиром групи. Як офіцер військової розвідки виконав десятки успішних операцій та бойових завдань і на лінії зіткнення, і в тилу ворога.
«Андрій – це уособлення справжнього чоловіка. Я втратила половину себе, мені вирвали душу і серце. Мужній, відвертий, справедливий, люблячий чоловік і батько. Попри всі випробування, які він пройшов з початком АТО, залишався чуйним, ніжним. Він жив для всіх, жертвував своїми інтересами, собою заради своїх побратимів і перемоги. Завжди усміхнений зі втомленими очима. Його улюблена фраза: «Кохана, ми робимо все всупереч! Перемога за нами». В нашому домі завжди були квіти без причини, кава в постіль і любов. Його втрату неможливо заповнити. Кохаю», – написала дружина Олена.
Захисник був нагороджений відзнакою «За участь в АТО», медаллю «За поранення», нагрудним знаком «Ветеран війни». А вже посмертно – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Воїна кремували. Прах поховають у Новій Каховці на Херсонщині після деокупації регіону.
В Андрія залишилися дружина, двоє синів, діти від попереднього шлюбу та сестра.
