Станіслав народився в місті Красноград Харківської області. Навчався у Красноградському ліцеї №3. Потім закінчив Красноградський технікум механізації сільського господарства ім. Ф. Я. Тимошенка та Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка (спеціальність «Агроінженерія»). Працював на підприємстві «Техноком» у Харкові, згодом – у теплицях ТОВ «Красноградська овочева фабрика». Скрізь його поважало керівництво й колеги. Любив футбол, уболівав за ФК «Металіст». Цікавився домашнім господарством, планував розводити виноград, садив дерева, мріяв побудувати альтанку і збиратися там з друзями, чудово готував шашлик, хот-доги, піцу. Цікавився риболовлею, добре розбирався у комп'ютерній техніці. Любив слухати музику, дивитися серіали та передачу «Світ навиворіт». Улюблений фільм – «Константин: Володар темряви». Завжди пробував нове і шукав своє.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік захищав свою країну в складі 73-го морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого ССО ЗСУ. Воював на посаді старшого оператора групи команди загону.
Коли були на навчаннях, після прийому їжі хлопці пішли відпочивати, а Станіслав пішов до кухні. Потім забіг у кімнату із криком: «Пацани, там банани привезли». Так і дали йому позивний «Банан».
У грудні 2023 року військовий був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», а посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Стас був душею компанії. Він був прекрасним чоловіком, люблячим та турботливим батьком. Доньку Уляну дуже любив і доглядав за нею: міг і підгузок змінити, коли зовсім маленька була; і покупати, і хвостика зав’язати, і до садочка відвести-забрати, і нагодувати, і розважити. Справжній тато. Сумлінно ставився до обов'язків. Завжди цікавився новим, вивчав, пробував, міркував ( у військовій справі розвивався, дивився відео та читав, пропонував своє). Коли щось потрібно було – не забував і про побратимів (ділив з ними все і довіряв їм, як і вони йому). Був мудрим. Ми з ним багато обговорювали, міркували, він міг порадити та прислухатися. Не вмів плавати. Був шульгою. Але завдання виконував як слід, довіряв побратимам та був чудовою людиною», – розповіла його дружина Наталія.
Поховали Героя на Новому кладовищі в селі Наталине Харківської області, де він жив із родиною.
У Станіслава залишились дружина, донька, мама, бабуся та сестра.
