Віталій народився на Хмельниччині. Після школи обрав військову справу і вступив в Академію Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові. Після випуску служив командиром взводу у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського, був командиром взводу.
З першого дня повномасштабного вторгнення російських військ Віталій Гуменюк був у найгарячіших точках війни. Виконував бойові завдання на Сумщині та Чернігівщині. А далі – Донбас, міста Попасна та Бахмут, де ворог зосередив значні наступальні сили.
18 травня Віталій з побратимами потрапив під ворожий обстріл і отримав важке поранення. Лікарі боролися за життя воїна, однак 27 травня його серце перестало битися.
Віталій був життєлюбом. Захоплювався футболом – грав за команду Академії Сухопутних військ та за команду 8 окремого полку спецпризначення Сил спеціальних операцій із Хмельницького.
За словами рідних та друзів, він був світлою людиною з великою та щирою душею, відкритим та сміливим серцем.
Поховали Героя на рідній Хмельниччині.
У Віталія залишилися батьки, брат і дружина. А ще він чекав на появу свого первістка і хотів, щоб той зростав у вільній Україні.
