В'ячеслав народився в місті Валки Харківської області. У дошкільному віці разом із родиною переїхав у селище Водяне Краснокутського району до бабусі. У 1994 році пішов до 1 класу Олексіївської загальноосвітньої школи. Зростав кмітливим і допитливим, виявляв лідерські якості. У пам’яті однокласників залишився привітним, ввічливим товаришем з позитивним настроєм, завжди усміхненим. У 2003 році після закінчення 9 класу вступив до Краснокутського професійного аграрного ліцею, де здобув професію оператора комп’ютерного набору. Потім деякий час працював у місцевому підприємстві ТОВ «Водянське ХПП» на посаді бухгалтера, пізніше став займатися будівельними роботами різної складності.
У 2022 році під час російського вторгнення В’ячеслава призвали до лав ЗСУ. На службу пішов разом із найкращим другом. Спочатку В’ячеслав служив у роті охорони 3 відділу Богодухівського РТЦК ТСП. Згодом був переведений у 17-й окремий стрілецький батальйон на посаду стрільця-помічника гранатометника.
«Славончик був для мене справжнім братом, не по крові, а по духу. Ми були друзями з дитинства і всі періоди життя проходили разом. Так сталося, що на війну ми також потрапили до однієї бригади, але в різні роти. На війні Славік знайшов чотирилапого друга, якого назвав Пашкою. Не знаю, доля це чи випадковість, але через місяць після смерті Славончика я зустрівся з Пашкою. Раніше я бачив улюбленця мого брата лише на фотографіях, але коли я зустрів його наяву – одразу впізнав, з тих пір ми з ним не розлучаємося надовго…» – розповів товариш Станіслав Рябченко.
Похований боєць на Дублянському кладовищі поруч із іншими Героями Краснокутської громади.
У В'ячеслава залишилися батько Володимир, рідний брат Микола та дядько Іван.
