Сергій жив у селищі Новорайськ на Херсонщині. Навчався в Херсонському аграрному коледжі. У мирному житті працював агрономом – обожнював свою роботу та був хорошим фахівцем. У вільний час грав на гітарі, співав пісні про Україну. Навіть на фронті складав вірші.
У лютому 2024 року чоловік був призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді номера обслуги механізованого відділення 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади.
«Сергій так любив землю рідну, що ставився до кожної рослини з любовʼю. Не міг і відпочити спокійно, переймався: чи не піде часом дощ, а чи буде сонце, щоб вдало зібрати врожай та щоб відповідно до температури зростала кожна насінина. Ще він був талановитою людиною з великою філософською душею, справжнім патріотом, чудовим батьком, сином, чоловіком, другом, братом, дядьком. Без жодних роздумів він пішов захищати нас, боронити державу. Для його близьких і знайомих він завжди буде героєм. Думаю, що навіть з неба він не перестає дивитися за своїми близькими людьми та рідними полями, оберігаючи від “негоди”.
Прошу кожного, хто знав Сергія, хто тільки познайомився з його історією, прочитавши це: подякуйте за шматочок хліба, за колоски пшениці, за олію на вашому столі та за соняшник, який мило повертає голову до сонця. Може, і якась частинка доброти та відданості своїй праці мого рідного дядька доторкнулась і вашого родинного столу», – написала його племінниця Анна.
Поховали воїна в Новорайську.
У нього залишилися дружина, двоє синів, близькі родичі, друзі та побратими.
