Вадим народився в місті Білогірськ у Криму. У 1990 році родина переїхала до села Деньги на Черкащині, а згодом – до села Кропивна. У цивільному житті працював будівельником. Із 2013 року жив у місті Золотоноша. На дозвіллі любив відпочивати з родиною та друзями, рибалити, садити та доглядати дерева, усі роботи виконував власноруч.
У травні 2022 року чоловік долучився до Повітряних Сил ЗСУ. Воював у лавах 156-го зенітно-ракетного полку імені Максима Кривоноса. У березні 2024 року його прикомандирували штурмовиком до 127-ї окремої бригади ТРО.
Посмертно Вадима Єлховікова нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесним нагрудним знаком «Комбатантський хрест» і знаком до нього «Честь та пам’ять».
«Вадим був люблячим чоловіком і батьком, щирою та доброзичливою людиною, завжди і всім допомагав. Дуже важко без нього. Неможливо змиритися з тим, що його немає. Все залишилося в споминах і думках. Все завмерло разом із ним», – розповіла дружина Валентина.
«Це тяжка втрата для нашої сім'ї. Він назавжди залишиться в нашій пам'яті та наших серцях. Тепер він наш янгол, який оберігає нас із неба. Я хочу, щоб люди пам'ятали, завдяки кому вони можуть жити далі. Щоб ніколи не забували тих, хто поклав своє життя за нас, за майбутнє, за країну. Я пишаюся ним!» – сказала донька Вікторія.
Поховали військового на Алеї Слави у місті Золотоноша Черкаської області.
У нього залишилися мама, дружина, діти, брат, сестра, родичі та друзі.
