Руслан народився на Полтавщині у місті Горішні Плавні. Закінчив місцеву школу №5, а потім опанував спеціальність «Гірничий технік-електромеханік» у місцевому Політехнічному фаховому коледжі. Працював на Полтавському та Єристівському гірничо-збагачувальних комбінатах, був електрослюсарем – і черговим, і з ремонту устаткування цеху з ремонту гірничого обладнання. Згодом перейшов працювати до служби утримання інфраструктури управління капітального будівництва. Захоплювався горами, велоподорожами, лижами, любив малювати.
Руслан боронив країну у складі 1-го стрілецького батальйону 4-ї окремої танкової бригади. Служив на посаді командира відділення БпЛА.
За гідну службу оборонця нагородили нагрудними знаками «Ветеран війни», «Учасник АТО», відзнаками 66-ї окремої механізованої бригади та 68-ї окремої єгерської бригади, а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
«Наш YODA присвятив службі та захисту країни майже все своє свідоме життя. Військовий шлях проходив гідно. Був учасником Революції Гідності, воював у зоні АТО/ООС і під час початку повномасштабного вторгнення не залишився осторонь. Постійно знаходячись «на нулі», на найгарячіших ділянках фронту, вірно та віддано виконував військовий обов'язок. Відбивав наступи ворогів, прикривав і рятував життя побратимів, виборював території нашої країни з лап загарбників та завжди залишався вірним присязі, своїй Україні та українському народові. Для багатьох, хто його знав, хто дружив і воював пліч-о-пліч з Русланом, ця втрата болить і болітиме завжди. Для нас всіх він залишається неймовірною людиною», – розповіла його подруга Маргарита Карцева.
Поховали захисника у рідному місті.
У Руслана залишилися батьки та старший брат.
У 2024 році на фасаді загальноосвітньої школи №5 міста Горішні Плавні встановили Меморіальну дошку в пам’ять про загиблого випускника.
