Олег родом з міста Охтирка Сумської області. Здобув фах повара у Полтавському фаховому коледжі Національного університету харчових технологій. Був учасником Революції гідності. Був патріотом. Грав на гітарі, любив панк рок, дуже смачно готував. Завжди підгодовував безпритульних тварин.
У 2015 році хлопець пішов захищати Україну у складі «Правого сектору». Потім уклав контракт на військову службу у ЗСУ. Коли демобілізувався, працював охоронцем у ТРЦ «Портал». Але незабаром повернувся до війська на контракт.
Під час повномасштабної війни Ягуар командував відділенням розвідувального взводу 92-ї окремої механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка. У червні був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Олег був мені ліпшим другом майже з дитинства. Був мені братом. Чуйний, добрий, турботливий. Він справжній Герой, завжди йшов на ризик, не боявся ворога. Відважний відчайдух, людина шаленої енергетики. Добрий, щирий, імпульсивний. Пішов воювати в АТО, щоб війна не прийшла в його домівку. Стримував цю орду. Перший раз як приїхав в Охтирку з початку повномасштабного вторгнення, відчував лють, коли побачив, що ворог зробив з його містом», – розповіла подруга Ніка.
Поховали захисника на Алеї Слави у рідному місті.
У Станіслава залишилися батьки, брат і друзі.
