Групі підтримки, яка потрапила під ворожий обстріл важкої артилерії, знадобилася допомога. Попри обстріли ворожих мінометів, Євген разом з командиром відділення пішов на позицію, щоб допомогти їм вибратися. Грек допоміг привести до тями шістьох побратимів, які перебували у шоковому стані, а також виніс з поля бою пораненого бійця. Того ж дня сам Євген не повернувся з бойового завдання. Майже місяць захисника вважали зниклим безвісти. Лише 23 травня 2023 року стало відомо про його загибель. Захисникові був 41 рік.
Євген народився у селі Пархомівка в Богодухівському районі Харківської області. Спочатку навчався в обласному ліцеї №3, потім – у ліцеї у своєму селі. Після школи закінчив Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова. Працював у різних сферах. Був закрійником та взуттєвиком, займався ремонтом квартир, копченням. У вільний час грав на гітарі та грав у футбол.
З перших днів повномасштабного вторгнення Євген став на захист своєї держави. З лютого 2022 року долучився до добровольчого формування ДФТГ №1 Краснокутської територіальної громади Богодухівського району Харківської області. З січня 2023 року служив у 92-й окремій механізованій бригаді, був старшим стрільцем-оператором 3-го взводу 8 роти 3-го механізованого батальйону. Мав звання солдата.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
«Євген поклав своє життя за цілісність і незалежність України. Він був справжнім патріотом, мужнім і хоробрим воїном, люблячим сином, вірним другом, коханим чоловіком і дбайливим батьком. Йдучи на війну Євген говорив: «Я повинен бути там. Якщо не я, то хто. Я хочу бути для сина Героєм»», – написала дружина Світлана.
Поховали захисника у рідному селі.
