Євген народився у місті Зміїв Харківської області. Разом із сестрою вони рано залишилися без батьків, тому упродовж всього життя підтримували одне одного та мали міцні стосунки. Закінчив Зміївський ліцей №1, де опанував фах баристи. Проходив строкову військову службу і вирішив залишитися в армії.
У 2020 році підписав контракт із Збройними Силами України. Службу ніс у лавах 92-ої окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду навідника танка. Виконував бойові завдання на території ООС. А з початком повномасштабної війни разом із побратимами боронив рідну Харківщину. Двічі підривався на мінах, їдучи на танку, проте завжди казав, що повернеться додому лише після перемоги.
«Він був найкращим братом, другом і товаришем. Клята війна забрала найдорожче – єдиного братика. Болю більшого у серці не буває, ніж коли небо найрідніших забирає. Вічна пам'ять. Ніколи не забудемо», – написала сестра полеглого воїна Дар'я Гомон.
Поховали захисника на центральному кладовищі у рідному місті.
Вдома на Євгена чекали рідна сестра і троє племінників, яких він обожнював.
