Олександр народився в селі Тинне Рівненської області. З 4 років жив із родиною на Черкащині в селі Матусів. Закінчивши 9 класів місцевої школи, вступив до Тальянківського фахового коледжу. Потім навчався в Уманському національному університеті садівництва на агрономічному факультеті. Займався спортом. Полюбляв машини. Працював механіком у Києві, любив свою роботу, був хорошим майстром.
У перший день повномасштабної війни Олександр пішов добровольцем у тероборону Києва. Служив стрільцем у 207-му окремому батальйоні територіальної оборони ЗСУ. Брав участь у зачистці Ірпеня та Бучі. Потім пройшов навчання. Після успішно складеного іспиту потрапив у Бахмут. Там після вдалих контрнаступів його прикріпили до групи морської піхоти.
«Саша з іншими героями своїм тілом, своєю душею, своїм героїзмом, сміливістю, честю, патріотизмом стояв до останньої кулі і стріляв. Стріляв за волю, за честь, за справедливість, за Україну, за нас. Він віддав своє життя не за себе, а за нас…», – зазначила сестра Анжела.
«Неймовірна людина з великим серцем і доброю душею. Ніколи не залишить у біді, лідер, найкращий друг, найкращий брат, найкращий син. Був справжнім воїном, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Завжди позитивний, енергійний, сповнений сил і з чарівною посмішкою на обличчі», – розповіла однокласниця загиблого Аліна.
«Найкращий з найкращих, завжди був лідером, тим, на кого рівнялись. Такої жаги до життя я не бачила ні в кого. Він назавжди залишиться нашим Сашком із широкою посмішкою та добрим серцем», – додала інша однокласниця Таміла.
Поховали захисника в селі Матусів на Черкащині.
В Олександра залишилися батьки, сестра, маленький син, друзі і побратими.
