Олег народився у селищі Комишуваха у Волноваському районі Донецької області. У 2008 році закінчив Шевченківську школу у Великоновосілківському районі. У 2010-му став випускником Донецького військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а у 2015-му – Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (спеціальність «Системи та комплекси зенітного озброєння»).
Того ж року чоловік почав служити у 92-ій окремій штурмовій бригаді ЗСУ. Боронив незалежність України під час АТО та ООС.
У 2021 році навчався в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського на командно-штабному курсі тактичного рівня Сухопутних військ (L-2).
Під час повномасштабної війни Олег продовжив воювати у лавах 92-ї бригади. Обіймав посаду командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.
За час служби військового відзначили медалями «Захиснику Вітчизни», «За оборону Авдіївки», «За участь в антитерористичній операції» та «Учасник АТО», а також відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький Хрест» III ступеня, медаль.
«26 лютого 2022 року отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення під час бойового завдання у Харкові. Потрапили під обстріл ворожої диверсійно-розвідувальної групи. Життєвим призначенням чоловіка було безкорисливо допомагати людям. Будь-хто міг звернутись до нього по допомогу і завжди її отримати, якщо у Олега були фізичні чи матеріальні можливості для цього. Обожнював свою роботу, обожнював військову справу до останнього дня. Мав багато планів на життя і завжди біг вперед. Спішив жити, хотів усе встигнути. Був чудовим чоловіком і батьком», – розповіла дружина офіцера Альона.
Поховали героя на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові.
У нього залишилися батьки Олександр та Валентина, брат Олександр, дружина Альона та син Марко.
