Сейран народився в родині вчителів музики у селі Малоріченське українського Криму. Його бабусю та дідуся депортували з півострова у 1944 році. Назад родина змогла повернутися на початку 1990-их.
У селі Сейран побудував невеликий сімейний готель. Але відкрити його не встиг, бо півострів окупували росіяни. Через активну проукраїнську позицію Сейрана переслідувало ФСБ, тому він разом із родиною був змушений тікати. Оселилися в Києві. Сейран працював начальником служби безпеки холдингу «Хлібні інвестиції».
З першого дня повномасштабної війни Сейран записався у тероборону Києва. Потім служив у лавах спеціального підрозділу «Крим» Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
«У дитинстві Сейран зі своїм молодшим братом завжди були нашою охороною, куди б ми не пішли з дівчатами. Брата в мене не було, але був Сейран. Всі знали, що з нами жарти погані. Ніхто не ображав мене. Завдяки його захопленню спортом, фізичній формі, темпераменту та сміливості ніхто і не насмілювався сказати щось не те… Сейран дуже любив музику і мав гарний смак. Неймовірна людина! Був та залишиться таким в моїй пам‘яті назавжди. Немає слів, щоб передати всю мою лють», – написала українська співачка Джамала, яка була подругою дитинства загиблого.
«Я постійно відмовляла тебе їхати на війну, але ти зробив свій вибір. Ти не міг відмовити друзям, колегам, завжди всім допомагав і був дуже порядною, чесною, доброю Людиною. Ти мріяв повернутися в наш Український Крим. Вічна, світла пам’ять, герою», – написала подруга Олена Новіковська.
Посмертно Сейран Кадиров нагороджений заохочувальною відзнакою ГУР «За бойові заслуги».
Поховали захисника в селі Чайки на Київщині.
У Сейрана залишилися дружина і три доньки.
