Віктор народився і жив у місті Нікополь Дніпропетровської області. Навчався у місцевому металургійному технікумі, проте на 3-му курсі залишив навчання та пішов працювати на завод. Був різальником труб на підприємстві «Інтерпайп Ніко Тьюб».
У 2021 році вирішив змінити сферу діяльності та підписав контракт із Десантно-штурмовими військами ЗСУ. Служив у 25-ій окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Виконував бойові завдання на території ООС.
Повномасштабне вторгнення ворога зустрів разом із побратимами та продовжив захищати свою країну від окупантів. Влітку 2022-го обійняв посаду командира відділення засобів радіозв’язку.
За час служби захисника відзначили медалями: «За взірцевість у військовій службі» ІІІ і ІІ ступенів, «Учасник АТО» та «За зразкову службу».
«Він був найкращим чоловіком, люблячим батьком і зразковим сином. Шалений патріот нашої України, який боровся за цілісність і суверенітет держави», – розповіла дружина полеглого воїна Каріна.
Поховали Віктора на Алеї Героїв у рідному Нікополі.
Удома на нього чекали батьки, дружина і дві доньки.
