Ярослав народився в селі Подолянці Житомирської області. Навчався у Чуднівській гімназії. Потім закінчив Державний навчальний заклад «Центр сфери обслуговування» у Житомирі. Працював барменом у Києві. Мав багато планів і мрій на майбутнє. Хотів подорожувати, створити власну сім’ю й досягти успіху.
2020 року хлопець пішов на військову службу за контрактом до лав ЗСУ. Став військовослужбовцем 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. З 2021-го виконував бойові завдання на території ООС на Донбасі. Після повномасштабного вторгнення Ярослав у складі свого підрозділу продовжував боронити Україну від ворога. Був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Життєрадісний, ніколи не здавався, завжди йшов тільки вперед, він був нашим сонцем», – зазначила рідна сестра загиблого Валентина.
«Ярослав Олександрович мав спокійну вдачу, був добрим і життєрадісним, позитивним, самостійним і цілеспрямованим, намагався всього досягати самотужки», – додали у Вільшанській громаді.
Поховали молодого десантника в рідному селі.
Вдома на Ярослава чекали батьки, дві молодші сестри, кохана дівчина, друзі.
