Данило народився у місті Сєвєродонецьк Луганської області. Здобув фах електрогазозварювальника у місцевому професійно-технічному училищі №24. Але завжди мріяв служити у десантно-штурмових військах, тому після закінчення навчання у 2020 році пішов на службу за контрактом у ЗСУ. У вільний час захоплювався боксом.
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Данило служив у 90-му окремому аеромобільному батальйоні імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова, що у складі 81-ї бригади ДШВ ЗСУ. Брав участь в обороні Харківщини. Кілька разів отримав контузії, однак щоразу повертався на передову. І вже на Луганщині молодий боєць прийняв останній бій. Після кількох складних операцій у Дніпрі та Києві його перевели до шпиталю в Ужгороді. Данило будував великі плани на подальше життя. Мріяв одужати, повернутися швидше до побратимів. Однак не судилося.
«Ми мріяли одружитися, коли закінчиться його лікування. Мали так багато планів на майбутнє…» – зазначила наречена загиблого Лілія.
Поховали молодого десантника на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.
У Данила залишилися батьки та наречена.
