Іван народився у місті Бердичів Житомирської області. Навчався на хорового диригента у Житомирському державному музичному училищі імені Віктора Косенка. Вищу освіту здобув у Київській консерваторії (зараз це Національна музична академія України). Захистив кандидатську дисертацію з мистецтвознавства, викладав і вчився у докторантурі. Досліджував давню українську музику, був автором наукових статей на цю тему. Працював режисером на дитячому телеканалі «Малятко TV». Жив у Києві.
З початком повномасштабної війни Іван вирішив стати на захист України від окупантів. Служив у 67-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України. Мужньо та гідно виконував бойові завдання. Вірив у перемогу над ворогом і дуже хотів якнайшвидше повернутися додому.
«Він завжди був усміхнений, багато жартував. Консультував із питань історії музики. Написав досконале дослідження історії музики Острога часів князів Острозьких... Ми з ним тільки обговорили нові проекти, і він загинув», – написав Микола Бендюк, керівник Арт-кластеру Острозької академії та художник-реставратор Острозького заповідника.
«Івану тепер назавжди 39. Спочивай з миром, затятий борець із неповторним сміхом», – зазначила дружина воїна Христина.
Поховали Івана у рідному Бердичеві.
Вдома на нього чекали мама, дружина, донька і син. Дітям на момент загибелі тата було 10 і 5 років відповідно.
