Руслан народився в селі Східне Херсонської області. У 1997 році закінчив Херсонське вище професійне училище №2, де здобув фах штукатура-маляра. Певний час працював в Дарʼівській виправній колонії №10, проте більшу частину життя працював за фахом, також був будівельником. Любив відпочивати з сімʼєю. Ще з дитинства захоплювався військовою справою.
Коли почалася повномасштабна війна, виїхав з родиною з тимчасово окупованої Херсонщини. Впевнився, що близькі у безпеці, та 27 квітня 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Руслан служив у 45-му окремому стрілецькому батальйоні. Був командиром відділення.
«Мій чоловік був дуже світлою людиною, доброю, веселою, завжди міг прийти на допомогу. Дуже любив своїх батьків і сімʼю. Був відповідальним, мужнім, сміливим. Серед побратимів мав повагу і авторитет. Був справжнім патріотом, любив Україну і став на її захист добровільно. На жаль, молодший син так і не дізнається, який насправді був його тато. На момент поховання дитині виповнився рік. Ми всі пишаємося нашим захисником, нам його не вистачає», – розповіла Марія Каменева.
Посмертно молодший сержант Каменев Р.В. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Героя в селищі Зеленівка на Херсонщині, де він жив із родиною.
У Руслана залишилися батьки, дружина, двоє синів, родина, друзі і побратими.
