Степан народився в селі Петрилів Івано-Франківської області. Там закінчив місцеву школу, а потім одразу пішов працювати на будівництво, також був різноробом. Допомагав забезпечувати молодшого брата та сестру. У 20 років одружився.
Останнім часом Степан працював на посаді завідувача складу господарської та побутової техніки. Разом з дружиною виховував двох дітей. На дозвіллі грав у складі футбольної команди, був воротарем. Також любив риболовлю та активний відпочинок на природі, брав участь у змаганнях з більярду.
Під час повномасштабного російського вторгнення у жовтні 2023-го чоловік долучився до Збройних Сил України. Служив на посаді кулеметника у 68-й окремій єгерській бригаді. Воював на Ізюмському та Куп'янському напрямках Харківщини.
Степана нагородили відзнаками «За честь і звитягу», «За заслуги перед Прикарпаттям» та «Лицар бойового чину». Посмертно воїнові надали звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківськ».
«Стьопа був дуже доброю та спокійною людиною, ніколи ні в чому не відмовляв, ні рідним, ні близьким і друзям. Завжди був готовий допомогти в будь-який час, попри обставини. Завжди мріяв про великий будинок, в якому будемо жити всі разом, оскільки сім'я була для нього понад усе», – розповіла дружина захисника.
Поховали Степана в рідному селі.
Вдома на нього чекали дружина Ольга, син Тарас і донька Квітослава.
