В’ячеслав народився 9 жовтня 1988 року в селі Трихати Миколаївської області. Закінчив вище професійне училище суднобудування та працював у приватній фірмі. У вільний час любив рибалити.
Після повномасштабного вторгнення він долучився до 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
«Славік, як ми ласкаво називаємо його й досі, був променем сонця у нашому житті. Його присутність дарувала тепло, радість, віру в краще й невичерпний оптимізм. З ним усе здавалося можливим. Його усмішка розганяла сумні думки, а слова підтримки завжди знаходили шлях до серця. З того дня, як його не стало, в нашому житті наче згасло світло. Стало хмарно і холодно, як після раптової бурі. Ми сумуємо за ним щодня: за його голосом, обіймами, жартами. Та навіть у цій темряві ми зберігаємо частинку його світла в серці. Бо такі люди, як Славік, не зникають – вони продовжують жити в наших спогадах, у наших словах і в добрих справах, які ми робимо, згадуючи про нього», – розповіла сестра Тетяна Кондратьєва.
Поховали В’ячеслава у рідному селі.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися батько, сестри та інші рідні.
