Любомир народився в селі Княждвір Івано-Франківської області. Навчався в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання. У мирному житті працював альпіністом. У вільний час любив грати у футбол.
З перших днів повномасштабного вторгнення Любомир приєднався до лав ТРО. Згодом став бійцем ЗСУ. Обійняв посаду стрільця-зенітника 81-ї окремої аеромобільної бригади.
«Був усміхненою та життєрадісною людиною, люблячим батьком і сином. Любомир був добрим, щирим і завжди усміхненим. Донечка дотепер вірить в те, що тато десь недалечко і її захищає, навіть у найтемніші вечори та найсвітліші ранки пише до тата у «Сигнал», як вона за ним сумує і не може вже дочекатися, коли він їй відпише. Але того дня вже не настане, затихли повідомлення та дзвінки від тата назавжди. А син навіть не пам’ятатиме тата живого. Сльози і сум огортають серце», – зазначають рідні загиблого.
Поховали солдата у рідному селі.
У Любомира залишилися батьки, сестра, донька та син, якого він встиг побачити лише пару разів
