Віталій народився в селищі Мангуш Донецької області. Жив і навчався у селищі Володарське. Здобув спеціальності електрогазозварника та газорізальника. Працював на заводі імені Ілліча в Маріуполі. Любив життя та подорожі. Обожнював кататися на мотоциклі.
«Він дуже добра людина. Найкращій син та брат. Він дуже любив свою сестру, яка завжди була одним цілим з ним, і яка дуже сумує за ним», – написала мама Світлана.
У серпні 2018 року чоловік долучився до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на території АТО/ООС.
Під час повномасштабного вторгнення повернувся до ЗСУ. Ніс службу в 92-ій окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду номера обслуги. Боронив Харківщину, Донеччину та Луганщину.
«З самого початку повномасштабного вторгнення Віталій не міг залишатись осторонь і вже в лютому добровільно став на захист нашої Батьківщини. Він був наполегливим, сміливим та хоробрим воїном, який, попри небезпеку і близькість ворога, завжди якісно і з розумом виконував усі накази. Ніколи не залишав поранених та загиблих побратимів на полі бою», – розповіла його дружина Яна.
Посмертно військовослужбовця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові.
У Віталія залишились батьки, сестра, брат і дружина.
