Олександр народився і жив у місті Одеса. У 2013 році закінчив Одеську національну юридичну академію. Паралельно навчався на військовій кафедрі, де отримав звання молодшого лейтенанта запасу. У вільний час займався єдиноборствами та боксом, брав участь у боях без правил у клубі «Заруба». Останні два роки працював у морському порту «Південний». Також навчався в Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова в Миколаєві. Хотів стати інженером.
Повномасштабна війна внесла свої корективи у плани на майбутнє. Як офіцер запасу, Олександр мобілізувався до лав Військово-морських сил ЗСУ. Ніс службу у 35-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Командував танковою ротою. Брав участь у боях на Херсонщині, Миколаївщині й Донеччині.
За місяць до загибелі Олександр був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Разом ми були 15 років, це пів мого життя. Ця людина була моїм життям. Він завжди був щирим, чуйним і добрим. Мужній і хоробрий. Він був справжнім чоловіком, справжнім військовим професіоналом і талановитим керівником. Нам всім його дуже бракує, для цього недостатньо слів…» – розповіла дружина офіцера Маргарита.
Поховали воїна на Фонтанському кладовищі у рідному місті.
Вдома на нього чекали батьки, дружина, донька та син. Дітям на момент загибелі тата було 4 та 1 рік відповідно.
