Олександр народився в селі Колюхів Вінницької області. Здобув середню освіту та одразу пішов працювати. Був різноробом на будівництві. Близько 10 років захоплювався нумізматикою. Поет, написав багато віршів.
Під час повномасштабної війни, у липні 2022 року, долучився до лав Збройних Сил України. Чоловік служив у 56-ій окремій мотопіхотній бригаді. Обіймав посаду старшого стрільця. За свою службу неодноразово був відзначений нагородами.
«Я – рідна племінниця загиблого та військовослужбовиця того ж батальйону і тієї ж частини, де разом служили з ним! На жаль, провоювали недовго з ним разом. Його не стало, але обіцяю зробити все, аби наблизити перемогу та стерти з лиця землі нечисть, яка руйнує родини, покоління та все на своєму шляху! Найстрашніше мені як медику, яка вірила до останнього, що він буде жити, вивозити його, супроводжувати і бачити, що вже все, його не повернути, більше не обійняти, не поцілувати, не почути його приємних слів та віршів, не посміятися так від душі на всі 32 зуби. І тому хочу сказати своїм віршем про свого дядька:
В твою загибель я повірити не можу, тому що ти для мене був усе!
Немов сновида я все ходжу, ходжу…
З думками: «А, можливо, ж пронесе»?
Аж, ні, не пронесла, війна ця клята
Забрала молоде твоє життя!
Не вірю я, та ж будь вона проклята
За те, що ти пішов у небуття!
Надія, не вмирала до останнього,
Аж ні – забрали все ж тебе ці небеса.
Залишив ти маля своє й своє кохання
Тепер не вірю я у жодні чудеса», – написала племінниця Анастасія.
Поховали захисника в рідному селі.
В Олександра залишились мама Неля Павлівна, цивільна дружина Василина, син Тимофій, сестри Валентина та Олена, племінники Олександр та Андрій, племінниці Анастасія та Богдана.
