Військовослужбовець народився у Тернополі. Закінчив місцеву гімназію, потім здобув спеціальність бухгалтера у Тернопільському національному економічному університеті (нині – Західноукраїнський національний університет). Після навчання працював за фахом у місцевому Ресурсному центрі підтримки ОСББ.
Разом з дружиною-ветеринаркою Оленою заснували свій бізнес «Зооветкомора»: зоомагазин, ветеринарна аптека, і клініка для тварин. Андрій більше займався магазином, бухгалтерією, закупками продукції.
Після початку повномасштабного вторгнення, у березні, Андрій намагався записатися до тероборони. Однак там сказали, що місць немає, і запропонували піти до ЗСУ. Так чоловік опинився в армії. Був стрільцем-санітаром і вже у квітні виконував бойові завдання на передових позиціях, захищаючи Запорізький напрям.
«Завжди розповідав про якісь події, ділився своїми враженнями. Історії в нього були справді кумедні! Останній раз з Андрієм я зустрівся перед його ротацією на фронт. Товаришу дали відгул і ми побачились, побалакали. Я ще його додому підвозив автівкою. З іншими друзями знайшли йому військовий рюкзак, і Андрій особисто пообіцяв повернути його, будучи живим-здоровим. Але не склалося, ні річ не повернув, ні сам не повернувся», – розповів друг загиблого Роман.
У соцмережах тернополяни пригадують, що Андрій був хорошим сусідом, зразковим сім’янином, добродушним і порядним чоловіком. Він дуже любив свою сім’ю та Україну. І хотів, щоб його діти жили у вільній країні.
Поховали захисника у рідному Тернополі.
В Андрія залишилися дружина та дві доньки.
