Віталій народився і жив у Києві. Навчався в Коледжі легкої промисловості та Національному університеті технологій та дизайну. Працював електриком. Мав хист до усього, за що брався – міг відремонтувати будь-що. Обожнював відпочивати на природі, вів активний спосіб життя.
З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік долучився до лав захисників. Воював у складі 126-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, яку згодом реорганізували у 39-ту окрему бригаду берегової оборони. Обіймав посаду стрільця.
«Віталій був найкращим чоловіком на світі. Наша маленька родина будувала багато планів на майбутнє та ставила багато цілей. Разом ми виросли як особистості та дізнались, що таке справжнє кохання. Він був вірним другом, не можу це не згадати – друзі для нього були як родина. Він був турботливим сином. Творча людина та патріот з дитинства. Пішов добровольцем в перший день повномасштабного вторгнення та всіма справами довів свій героїчний дух, врятувавши собою бригаду», – розповіла дружина Олена.
Тіло захисника залишилося на полі бою. Станом на червень 2025 року захисника досі не змогли поховати.
У Віталія залишилися батьки та дружина.
