Володимир народився у 1965 році у місті Підгородне Дніпропетровської області. Здобув середню спеціальну освіту. Мав водійське посвідчення всіх категорій, його професії завжди були пов'язані з транспортом та механізацією. Вправно керував БЕЛАЗами, важковаговиками, автобусами. Умів полагодити будь-який вид техніки, захоплювався рибалкою, поїздками на мотоциклах.
Чоловік пішов захищати Україну ще з 2014 року. Брав участь в АТО/ООС, неодноразово відзначений командуванням нагородами та грамотами.
Під час повномасштабної війни Володимир був водієм у 92-й окремій механізованій бригаді імені Івана Сірка. З перших днів їх підрозділ мужньо і стійко обороняв Харківщину від російських окупантів.
«Батько був найдобрішою людиною у світі. Навіть незнайомці, дивлячись на фото, бачать в його очах доброту. Завжди спокійний, готовий прийти на допомогу. Був гарним спеціалістом в своїй сфері. Йому під силу була вся робота. Ще з 2014 року батько став на захист України, хоча і до війни мав гарну військову історію. Мріяв про якнайшвидшу перемогу та про відбудову країни, про щасливе майбутнє та життя в мирі. Та не судилося... Вже більше 40 днів батько служить в небесному війську. Такі люди потрібні кругом. Нам залишився жаль, біль та сум, світлі і гарні спогади... Спочивайте на хмаринках, тату!» – розповіла донька Галина.
Володимира поховали у селі Рахнівка на Хмельниччині, де він прожив багато років.
У військовослужбовця залишилися дружина, доньки та онуки.
