Вячеслав народився в селі Олізарка Житомирської області. Жив у обласному центрі. Закінчив Житомирський агротехнічний фаховий коледж. Згодом продовжив навчання у Київському національному університеті будівництва і архітектури. Захоплювався футболом, був представником молодого колективу «Zhytomyr Lads», ультрас ФК «Полісся». Працював на підприємстві «Житомиргаз». У вільний час любив рибалити.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював за незалежність Батьківщини у лавах Національної гвардії України. Служив у 1-ій Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка. Був командиром розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 2-го батальйону оперативного призначення.
За час служби боєць був нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу» та медаллю «Незламним героям російсько-української війни».
«Мій чоловік був сміливим, мужнім, життєрадісним, завжди готовим прийти на допомогу, веселим, душею компанії – таким його всі і запамʼятають. Він пішов захищати свою Батьківщину та родину, бо хто, як не він. У нього було багато планів на життя, які, на жаль, так і не встиг реалізувати. Він був найкращим чоловіком, сином, другом. Тепер він – наш Янгол… Назавжди залишиться в наших серцях. Ти – наш Герой!» – поділилася спогадами Єлизавета Ключинська.
Поховали воїна на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі.
У Вячеслава залишилися батьки, дружина, рідні, друзі та побратими.
