Левко народився 18 лютого 1990 року у Львові, жив у селищі Рудно. Родина завжди була проукраїнською: бабуся та дідусь за маминою лінією були учасниками ОУН та політв'язнями сталінських таборів. У дитинстві Левко був учасником «Станиці Рудно Пласту – Національної скаутської організації України». Вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка на фізичний факультет, проте на третьому курсі покинув навчання. Професійно-технічну освіту здобув у обласному фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу Національного університету харчових технологій. Працював у різних сферах, останнім часом був оператором машинної вишивки на місцевому приватному підприємстві.
Левко обожнював носити вишиванки. Захоплювався літературою, особливо, фентезі, а також театром, історією України та філософією Григорія Сковороди. Любив грати в компʼютерні ігри, кататися на велосипеді, співати (хоч і не вмів, не соромився). Лев дуже любив природу, особливо свій дім – Рудно. Любив тварин. Любив рідних, цінував час із дорогими серцю людьми, мав багато друзів. Легко знаходив спільну мову з іншими, був дуже добрим і щирим.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав захисників. Воював у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади ЗСУ. Обіймав посаду командира відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів.
«Левко був тихим океаном спокою, але з характером. Він дійсно був Лев. Він був дуже категоричним у поглядах. Міг легко запалитися через несправедливість. Левко був чесним, ненавидів брехню. Він ніколи не матюкався і казав: «Ти що москаль, що ти матюкаєшся!?». Він був надзвичайно доброю і простою людиною. Був собою і ніколи не хвилювався «а що скажуть люди». Лев любив Україну усім єством, тихо, не демонстративно і до кінця! Він завжди прощався зі мною словами «Все буде Україна!» Він якось сказав мені: «Я люблю тільки тебе!». А я його люблю і знаю, що Лев любить мене досі! Між нами завжди був особливий зв’язок, а любов сильніша самої смерті, як сказав його любимий Г. Сковорода. Левко навіки живий!» – розповіла його рідна сестра Марічка.
Посмертно бійця нагородили за мужність у боротьбі за батьківщину «Залізним пластовим хрестом».
29 січня 2025 року Левка поховали у Львові на Полі почесних поховань.
У нього залишилися батьки, сестра, брат і багато друзів.
18 лютого 2025 року, на день народження воїна, сестра і мати провели вечір пам’яті у Львові, де рідні та друзі поділилися спогадами про Лева.
