Віталій народився у селі Річиця Волинської області. Рано осиротів. Навчався у місцевій школі. Потім обрав шлях військового і вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Любив жартувати та пародіювати відомих людей, друзі навіть дали йому позивний «Дзідзьо».
Після випуску молодий офіцер потрапив на службу до лав 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» ЗСУ. Командував танковим взводом. Воював в ООС. Був нагороджений нагрудний знаком «Сталевий Хрест» за успішне виконання бойових задач. З перших днів повномасштабної війни Тяпа разом із побратимами перебував на передовій та успішно нищив ворога, обороняючи рідну країну.
«Життя його не жаліло… Рано став сиротою, старші сестра і брат, які його виховували, також померли. Але він завжди посміхався, бачив у всьому позитив, вмів підтримати, всім серцем вірив у перемогу. Був чуйним, його любові вистачало на всіх. Справжній патріот Україну. Побратими кажуть, що він мав гарний гумор і навіть у складні хвилини завдяки йому посміхалися», – розповіла двоюрідна сестра загиблого Яна.
«Дуже важко змиритися з сумною звісткою. Загинув мій вихованець, старший лейтенант Віталій Кобець... Він сирота. Людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся людей, які його знали. Спочивайте з миром, Соколику!!!» – написав Петро Коханюк.
«Віталій був життєрадісним хлопцем, справжнім другом, який будував плани на майбутнє, мріяв про їх здійснення, але не склалося… Війна з ордою забрала життя молодого патріота. Коли кажуть, що гинуть кращі – то це про нього. Вічна пам‘ять та шана тобі, Віталію! Герої не вмирають.... вони назавжди залишаються в наших серцях. Мала честь бути твоїм класним керівником», – написала Ірина Сокол.
Поховали офіцера у рідному селі.
У Віталія залишилися рідна сестра, рідні та друзі.
