Дмитро народився у селищі Буди Харківської області. Закінчив Харківський автотранспортний технікум. З юних років захоплювався альпінізмом, підкорив багато гірських вершин. Любив природу, дітей, займався спортом.
2014 року з початком російсько-української війни чоловік став волонтером. За рік вступив до лав «Азову». Брав участь у Широкинській операції та АТО/ООС на Донбасі. Служив водієм у медичній частині, евакуював поранених побратимів з поля бою. Мав багато нагород.
З початком повномасштабної війни Дейдж обороняв Маріуполь від російських окупантів. У березні 2022-го був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, але не встиг отримати. Посмертно його також нагородили орденом «За мужність» ІІ ступеня.
«Діма був людиною широких поглядів і з вірою в справедливість у стосунках між людьми. Він з юності був у захопленні від природи, тому став альпіністом і часто бував у горах. Гори були для нього як відпочинок, де поруч надійні товариші, які завжди готові підставити плече… Таким самим надійним був і він, про це мені писали всі його друзі.. Якось я просила його вже повернутися додому, бо ж він довго служив. На це він сказав: «Не можу кинути «Азов», немає на кого. І хто ж, як не я, буде спасати побратимів». Так він з цими думками жив і служив Україні. За мить до загибелі прикрив собою побратима – це мені розповіли побратими, що були поруч», – розповіла мама полеглого захисника Ольга Іванівна.
Тіло Героя так і не знайшли.
У Дмитра залишилися мама і брат з родиною.
