Олександр народився і жив у місті Сіверськодонецьк Луганської області. Закінчив Сіверськодонецьке ВПУ №24, де отримав професію електрогазозварника. Працював за фахом на Сіверськодонецькій ТЕЦ. Був призваний на строкову військову службу, повернувся і через деякий час підписав контракт. Служив в ЗСУ, в 53 ОМБр. Був оператором безпілотних авіаційних комплексів. Звільнився в грудні 2021 року та повернувся на ТЕЦ. Любив працювати з металом, виготовляв різні вироби: від квітів до кованих воріт. Майстрував моделі кораблів, радіоколонки, любив спілкуватися з друзями, мріяв купити автомобіль.
З початком повномасштабної війни чоловік вирішив захищати свою країну. Він допоміг виїхати і влаштуватися своїй сім'ї в Івано-Франківську, а в березні 2022-го вступив до лав ЗСУ. Служив у 59-ій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Був командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів. Захищав Миколаївщину, Херсонщину та Донеччину.
«Мій син був світлою людиною. Він завжди посміхався і був у гарному настрої. Був дуже чуйним, якщо потрібна допомога, не треба було просити, він завжди допоможе. Любив дарувати квіти і робити подарунки. Мав дуже багато друзів, допомагав їм, любив спілкування з ними. Але разом з тим, мав твердий характер. Якщо щось вирішить, обов'язково має зробити. Він мав справді золоті руки, бо в нього виходило все, що він починав робити. Сім'я, друзі, побратими – всі були вражені загибеллю Саші. Дуже не вистачає його, але завжди будемо пам'ятаємо його веселим, світлим і живим», – розповіла Валентина Колесник.
Поховали Олександра на Алеї Героїв цвинтаря в Івано-Франківську.
У захисника залишились мама, брат і кохана дівчина.
