Віталій народився в місті Новоград-Волинський, зараз – Звягель, на Житомирщині, але більшу частину життя прожив у селі Микуличі Київської області. З підліткового віку працював на різних будівництвах. Їздив на підробітки. Певний час був вантажником на заводі. Активно займався спортом. Захоплювався сферою ІТ, сам вивчав кодування та 3D-моделювання. У майбутньому хотів вступити в університет та створювати свої ігри.
Від початку повномасштабної війни хлопець добровольцем захищав рідну Україну від окупантів. У вересні 2022-го приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Згодом вирушив на фронт.
«Кудєснік був дуже щирою людиною, добрим, веселим, оптимістом. Завжди всім підіймав настрій однією посмішкою. Як тільки теплішало – збирав всіх друзів на турніки, на поле, щоб займатись спортом. Був дуже хорошим сином і братом. Завжди допомагав, як комусь треба було. Був дуже люблячим і турботливим нареченим. З 24 лютого хотів піти хоч кудись, аби допомагати виганяти ворогів. Був у ТРО, ДФТГ, ходив по військкоматах, де його нікуди не брали через вік. 1 вересня пішов до 3 ОШБр, де його прийняли. 16 січня 2023 року поїхав на Донеччину. Побратими розказували, що він ніколи нічого не боявся і на виїзди їхав з посмішкою та впевненістю», – розповіла наречена загиблого.
«З перших днів війни Віталій казав, що не заспокоїться, доки хоча б 10 ворогів не забере з собою. На наш превеликий жаль, його мрія здійснилася: в останньому бою він поклав чимало окупантів», – додала його мама.
Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Віталія в селі Микуличі.
У нього залишилися мама Лілія, молодші брат Олексій і сестра Олена, наречена Вікторія.
